Казки-головоломки

КАЗКИ- ГОЛОВОЛОМКИ

(для учнів 8-11 класів)

У   КОГО  ЖИВЕ  СОРОКА?

На одній з вулиць дачного селища тільки п'ять будинків. Вони пофарбовані в різні кольо­ри, і живуть у них сім'ї поета, письменника, критика, журналіста і редактора. У кожній сім'ї є улюблена пташка. Голова сім'ї кожного ранку випиває на сніданок улюблений напій, після чого вирушає в місто, користуючись улюбленим способом пересування.

Поет користується велосипедом. Редактор живе в червоному будинку. Критик живе в край­ньому будинку зліва, поряд знаходиться голубий будинок.

Той, хто їздить на мотоциклі, живе в серед­ньому будинку.

Той, хто живе в зеленому будинку, розміще­ному поряд з білим, праворуч від нього, завжди вирушає в місто пішки.

У будинку, де живе снігур, на сніданок зав­жди буває молоко.

Той, хто на сніданок п'є какао, живе в будин­ку, сусідньому з тим, де живе синиця.

У жовтому будинку на сніданок завжди по­дають чай.

Той, хто живе поряд з любителем канарок, зранку п'є чай.

Письменник п'є тільки каву.

Той, хто їздить лише на своєму улюбленому автомобілі, любить пити томатний сік.

У будинку журналіста живе папуга.

А в кого і де живе сорока?

 

 

 

 

ЗАДАЧА

(для учнів 6-8 класів)

Багато рівнянь умів розв’язувати давньогрецький математик Діофант, який почав застосовувати букви для позначення невідомих. Про його життя немає майже ніяких відомостей. Припускають, що він жив у ІІІ столітті. Основні події його життя описано на його надгробку.

Прах  Діофанта гробниця ховає: вдивися і камінь

Мудрим мистецтвом розкриє покійного вік.

З волі богів шосту частину життя    був він дитина,

А ще половину шостої – стрів із пушком на щоках.

Тільки минула сьома, з коханою  він одружився,

З нею п’ять років проживши, сина  діждався мудрець.

Та півжиття свого тішився батько лиш сином:

Рано могила дитину у батька забрала.

Років двічі по два батько оплакував сина.

А по роках цих і сам стрів він кінець свій печальний…

 

(для учнів 5-8 класів)

Сімнадцять верблюдів

Це було давно. Жив в аулі старий Мокша. Бу­ло у нього троє синів. Коли Мокша помер, він за­лишив спадщину — 17 верблюдів і заповів розділити їх так: старшому сину віддати половину стада, середньому — одну третину, а молодшому — одну дев'яту частину стада. Причому умову ви­сунув таку — жодного верблюда не різати.

Поховали діти батька і почали ділити спадщину. Ділили, ділили, але розділити не змогли. Старший вимагає собі половину стада — 17 навпіл, тобто 8,5; як же верблюда навпіл розділити? Середній син вимагає свою частину; одну третину від 17 — 5,75 верблюда; знову не виходить! Та й молодший не хоче поступатись: вимагає дев'яту частку стада — 1,88 верблюда.Довго сперечалися брати, а вирішити нічого не змогли. У цей час на верблюді по аулу проїжджав старий чоловік. Під'їхав до братів та й питає:

—  Про що ви сперечаєтесь, діти? Йому роз­повіли. Посміхнувся лукаво старий і говорить:

— Я поділю!

І поділив спадщину. Усі троє братів залишились задоволеними, а старий сів на свого верблюда і поїхав далі.  Як мудрий старець розділив верблюдів?

Як син врятував батька?

Було це у давні ча­си. Один селянин вий­шов на базар, що б продати курей. Раптом на базарі з'явився імператор зі своїм поч­том.—  Скільки коштує твоя          птиця? — запитав віну селянина. Переляканий   селя­нин відповів:

—     Півень — п'ять копійок, курка — три копійки, а троє курчат — одну копійку.

Імператор подумав трішки і сказав:

—  Принести мені завтра сто півнів, курей і курчат. Але ставлю тобі умову — усі 100 птиць повинні коштувати 100 копійок. Не виконаєш наказу — голова з плеч.

Зажурився селянин і пішов додому. Був у ньо­го син, розумний хлопчик.

— Що з тобою, батьку? — запитав він селянина. Той розповів.

— А ти не хвилюйся, все буде добре.

Приніс вранці селянин 100 птиць і попросив 100 копійок. Порахував імператор — усі умови ви­конані. Розгнівався він на селянина і говорить:

— Принеси мені завтра знову сто птиць за сто копійок, але щоб число півнів, курей та курчат не було таким самим, як сьогодні.

І знову син допоміг батькові. Ще більше розлю­тився імператор. Утретє він примусив селянина принести йому 100 птиць за 100 копійок, причому і цього разу число півнів, курей і курчат не повин­но було бути таким, як уперше і вдруге.

Засмучений селянин прийшов додому. «Ну, ду­мав він — два рази ще можна було розраховува­ти, а ось втретє — неможливо». Але син зумів і втретє допомогти батькові запобігти імператорсь­кого гніву.

А ви чи зумієте визначити: скільки півнів, ку­рей та курчат приносив кожен раз селянин імпе­ратору?